ПРИНЦИПИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ПО ВИХОВАННЮ ЗВУКОВОЇ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОЇ ГРУПИ З ЗНМ

 

З досвіду роботи
логопеда вищої категорії
Юрчук О.В.

 

Виховання звукової культури мовлення посідає одне з провідних місць в системі корекційної роботи у дітей молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення. Нажаль в сучасній методичній літературі питання виховання звукової культури мовлення у дітей четвертого року життя висвітлені недостатньо.
Одним з психологічних принципів, що лежить в основі оволодіння дітьми мовленням, є принцип розвитку, згідно з яким всі психічні процеси, включаючи і мовлення, мають певні якісні стадії в своєму розвитку. Розвиток психічних процесів протікає в тісній взаємодії один з одним. В психічному розвитку існують сензитивні періоди, коли дитина особливо чутлива до певних впливів навколишнього середовища. Для розвитку мовлення сензитивним періодом є вік від 1,5 до 3,5 років, коли дитина найбільш чутлива до мовлення.
Відомий психолог Л. С. Виготський відмічав, що пізній початок корекційного навчання не має такого значення в розвитку, яке воно відіграє тоді, коли відбувається в оптимальні строки. В цей найбільш сприятливий для розвитку мовлення період дитина оволодіває основними засобами мови.
Відомо, що молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для формування та розвитку правильної вимови. В цьому віці дитина здатна засвоювати більшість звуків та закріплювати їх у власній вимові, вчиться користуватися своїм голосовим апаратом. Саме тому виховання звукової культури мовлення у дітей даного віку спрямоване на розвиток слухового сприймання, на засвоєння та закріплення правильної вимови звуків, які формуються в процесі загального та мовленнєвого розвитку дитини.
На сьогоднішній день логопеди та вихователі, що працюють в молодших групах для дітей з загальним недорозвитком мовлення не мають спеціальної програми, а керуються “Програмою виховання дітей дошкільного віку” та незалежно від рівня мовленнєвого розвитку і загального розвитку дитини вихователь намагається виконати цю програму. Але цілком зрозуміло, що дитячий садок для дітей з порушенням мовлення повинен мати свої власні прийоми та методи корекційного навчання, необхідність яких зумовлена особливостями мовлення дітей та своєрідністю пов’язаних з ним пізнавальних процесів. В іншому випадку ефективність педагогічної діяльності буде значно знижена. Для виховання звукової культури мовлення у дітей молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення необхідно враховувати такі напрямки.
По-перше, це виховання слухового сприймання. Щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки, чітко вимовляти слова та вмінню користуватися голосовим апаратом, насамперед, необхідно навчити їх слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання є важливим компонентом для формування звукової сторони мовлення. Внаслідок добре розвиненого слухового сприймання дитина оволодіває вмінням чути та диференціювати різні звуки, розрізняти гучність та темп їх вимови.
Розвиваючи слухове сприймання, слід звертати увагу дітей на те, що одні й ті самі звуки, звукосполучення та фрази можна вимовляти голосно та тихо, швидко та повільно.
По-друге, це формування звуковимови. Більшість завдань по вихованню звукової культури мовлення присвячена уточненню та закріпленню правильної вимови звуків. Ознайомлення зі звуками української мови проходить в певній послідовності, враховуючі артикуляційні труднощі їх вимови та індивідуальні можливості дітей. Корекційна робота по уточненню та закріпленню правильної звуковимови починається з голосних звуків (а, у, о, і ) та простих за артикуляцією приголосних, не зважаючи на те, що більшість малюків цього віку можуть їх правильно вимовляти. Це необхідно для уточнення правильної звуковимови даних звуків та для підготовки артикуляційного апарату дитини до засвоєння та вимови більш складних звуків.
По-третє, корекційна робота направлена на розвиток голосового апарату. У дитини молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення голосовий апарат, як правило, не достатньо розвинутий. Діти не вміють говорити пошепки, часто розмовляють дуже тихо. Як підготовчі вправи для розвитку голосового апарату дітям пропонуються завдання, в яких однакові звуки або звукосполучення потрібно вимовляти з різною силою голосу. Такі завдання підготують дітей до подальшого правильного використання інтонаційних засобів виразності (переміна сили голосу в залежності від змісту висловлювання).
По-четверте, це розвиток темпу мовлення. Починаючи з молодшого віку необхідно вчити дітей користуватися помірним темпом мовлення. Це, перш за все, досягається шляхом особистого прикладу логопеда та вихователів. Але різний темп є невід’ємною частиною інтонаційної виразності мовлення. Вже у молодшій групі слід вчити дітей говорити і швидко і повільно. З цією метою логопед вимовляє звукосполучення або слова з різною швидкістю, а потім пропонує дітям відтворити їх у такому ж темпі. Шляхом таких вправ малюки привчаються не тільки на слух диференціювати швидкість вимовляння слів, але і говорити в різному темпі. Виховуючи у дітей вміння змінювати гучність голосу, темпу мовлення, логопед тим самим готує їх до подальшого правильного використання інтонаційних засобів виразності мовлення та розвиває мовних слух.
По-п’яте, це робота спрямована на розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання. Добре поставлене мовленнєве дихання забезпечує правильну вимову звуків, плавне промовляння слів та фраз. Адже для вимови ряду звуків, потрібний сильний подовжений видих, що досягається завдяки спеціальним вправам на розвиток дихання. Формування правильних фонематичних уявлень у дітей спирається, як на чітку правильну артикуляцію, так і на добре розвинене слухове сприймання звуків мови. Ось чому одне з провідних місць у загальній системі навчально - корекційної роботи з дітьми молодшого віку займає розділ звукової культури мовлення.
Система корекційної роботи по вихованню звукової культури мовлення проводиться на протязі всього навчального року.
В першому періоді навчання основна робота спрямована на розвиток слухового сприймання. На початку року малюки повинні навчитися слухати та сприймати мовлення оточуючих. З цією метою проводяться дидактичні ігри на розвиток стійкості слухової уваги. Діти вчаться зосереджувати та переключати слухову увагу. На таких заняттях необхідно використовувати різноманітні музичні інструменти, озвучені іграшки, ігри на звуконаслідування. На розвиток слухового сприймання я використовувала такі дидактичні ігри: “Сонце чи дощик ?”, “Відгадай, що звучить?”, “Хто як голос подає?”, “Відгадай, хто позвав?”, “Не помились!” та інші.
Поряд з розвитком слухового сприймання в першому періоді навчання необхідно проводити роботу над розвитком фізіологічного та мовленнєвого дихання. Адже добре поставлене дихання однією з передумов правильної звуковимови. Саме тому, що робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови звуків проводиться у двох наступних періодах, на першому етапі потрібно сформувати плавний, подовжений видих та правильний вдих. Для відпрацювання у дітей правильного дихання пропонуються такі ігри: “Гарячий чай”, “Відкрий віконце”, “Зажени м’яч у ворота”, “Чий літак полетить далі?”, ”Осінні листочки”, “Сніжинки”( на розвиток подовженого видиху), “Впізнай фрукт”, “Понюхай квітку”, “Що приготував кухар?”(на розвиток вдиху), “Поїзд”, “Лялька спить”, “Заблукали”, “Смачний запах”, “Пускання корабликів” (на розвиток мовленнєвого дихання). Також у першому періоді необхідно працювати над розвитком сили голосу. Діти вчаться говорити тихо, голосно, пошепки, а також змінювати силу голосу в залежності від ситуації. На цьому етапі роботи я використовувала такі дидактичні ігри: “Голосно-тихо”, “Не розбуди ляльку”, “Поклич друга”, “Заблукали”, “Три ведмеді”, “Звірі співають”.
В другому періоді корекційного навчання проводиться робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови голосних звуків [ а ], [ о ], [ у ], [ і ] в звуконаслідуваннях, словах та фразах, в залежності від індивідуальних можливостей кожної дитини. Кожний звук необхідно співвідносити з якимось реальним об’єктом ( наприклад: а-а-а – співає дівчинка Аня, у-у-у – гуде поїзд). Це значно полегшує роботу по звуковимові та дає змогу в емоційній формі пояснити дитині необхідність повторення звуку. Кожний звук логопед повинен чітко артикулювати з метою зосередження не тільки слухового, а й зорового сприймання дитини.
Для ознайомлення дітей з голосними звуками пропоную такі дидактичні ігри та вправи: “Чистимо зуби”, “Поїзд”, “Пісенька Ані”, “У лікаря”, “Жабки посміхаються”, “Чарівні кубики”, “У лісі”, “Концерт”, “Впізнай пісеньку веселого язичка”. Також в цей період проводиться робота над розвитком фонематичного сприймання. Діти вчаться визначати звуки
[ а ], [ о ], [ у ],[ і ] серед інших та виділяти звук на початку слова. На цьому етапі я використовувала такі ігри: “Телевізор”, “Хто в якому будинку живе”, “Впізнай пісеньку веселого язичка”, “Ліхтарики”, “Допоможи лялькам”.
Робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови голосних звуків, звичайно ж, супроводжується завданнями на розвиток мовленнєвого дихання, сили голосу, координації мовлення з рухами, темпу та ритму мовлення.
В останньому третьому періоді корекційного навчання основна робота спрямована на уточнення артикуляції та закріплення звуковимови приголосних звуків. Звуки даються у визначеній послідовності, з врахуванням складності їх вимови.
Дітей з ЗНМ молодшої групи я пропоную ознайомити з простими, в артикуляційному відношенні, приголосними звуками [ м ], [ н ], [ п ], [ б ],
[ в ], [ ф ].
Формування правильної вимови звуків на знайомому та простому для дітей молодшого віку матеріалі дає можливість акцентувати їх увагу на звуковій стороні мовлення.
Уточнення та закріплення звуків здійснюється в декілька етапів. Спочатку відпрацьовується вимова ізольованого звуку та нескладних звукосполучень. При цьому, як мовний матеріал, потрібно використовувати звуконаслідування. Ознайомлюючи дитину зі звуком або звукосполученням , як і при вивченні голосних, необхідно пов’язувати їх з конкретним наочним образом. Наприклад: н-н-н – плаче дівчинка, в-в-в – дме вітер, му – корова, бам – барабан і т.п. Поряд з уточненням та закріпленням звуку необхідно звертати увагу на те, як діти вимовляють засвоєні раніше звуки.На наступному етапі вимова звуків закріплюється у словах. При цьому потрібно підбирати такі слова, які за складовою структурою не є складними для вимови: з відкритими складами ( вата, Ната ) або односкладні ( мак, кіт і т. д.)
Подальше закріплення засвоєного здійснюється у фразовому мовленні ( в залежності від індивідуальних можливостей дитини ). Діти вимовляють короткі фрази, насичені даними звуками, повторюють за логопедом чистомовки.
Поряд з основним напрямком цього періоду – формуванням звуковимови приголосних звуків, продовжується робота з розвитку слухового та фонематичного сприймання. Діти вчаться змінювати силу голосу та темп мовлення. Проводяться завдання на розвиток координації мовлення з рухами та робота над інтонаційною виразністю мовлення.
В навчально-корекційній роботі з виховання звукової культури мовлення слід використовувати такі моменти:
Заняття проводяться один раз на тиждень по підгрупам та закріплюються на індивідуальних заняттях.
Тривалість заняття 15-20 хвилин.
Заняття мають бути насичені чистомовками, потішками, віршами на заданий звук.
Ознайомлення з кожним звуком подається у вигляді жестового та зорового символу.
На занятті широко використовується наочно-дидактичний матеріал.
Заняття проводиться емоційно, в ігровій формі.