РОЗВИТОК СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


З досвіду роботи
логопеда вищої категорії
Бенюх Тетяни Миколаївни

 

Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, змінювати силу голосу та темп мовлення, правильно використовувати інтонаційні засоби виразності, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.
Відповідно до “Програми виховання дітей дошкільного віку” наприкінці четвертого року життя дошкільнята повинні вміти розрізняти звуки у словах і розуміти змістове значення слова залежно від його звукового складу. Робота з формування фонематичного слуху в цій віковій групі має проводитися систематично, з поступовим ускладненням.
На початку навчального року вихователь повинен звернути увагу на стан слухового сприймання дітей логопедичної групи. Способи перевірки можуть бути різні: спостереження за спілкуванням дітей у різних видах діяльності, проведення спеціальних ігрових вправ (“Де плескали в долоні?”, “Вгадай, хто покликав”, “Що я сказала? і т.п.), а також проведення гри “Доручення”. Діти сидять півколом на відстані 5-6 м від вихователя . На столі в нього покладені іграшки . Вихователь чітко, середньої сили голосом звертається до когось із дітей: “Мишко, візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Таню, візьми ведмедика і посадови його на стілець” і т.д. Потім дає завдання вже тихим голосом. Виявляє при цьому дітей, які не виконують завдання або ж яким доводиться повторювати його кілька разів.

Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на окремих заняттях (оглядах, екскурсіях, музичних заняттях) малята слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музична шкатулка, - вправа “Що ти почув? ”
Діти тихо сидять на ігровому майданчику чи в кімнаті.. Вихователь пропонує заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозволяє розплющити очі. Кожен по черзі ділиться враженнями: один почув гудок машини, другий – сміх дітей, третій – голос пташки, четвертий – дихання сусіда і т.д.
Можна вдатися й до рекомендованих методичною літературою вправ для перевірки слухового сприймання, а також спеціальних ігор: “Сонце чи дощик ? ”, “Де подзвонили? ”, “Хто кричить?”, “ Де грався Мишко? “.
Названі й подібні до них ігри та вправи проводяться в час ранкового прийому дітей, у перерві між заняттями; вони можуть бути й частиною заняття з ознайомлення з навколишнім і мовленнєвого спілкування або музичного.
Приблизно з середини другого кварталу, поряд із такими вправами, вводиться нове завдання - визначення вимовленого слова, речення. Вихователь неодноразово проводить вправу “Вгадай, що я сказала”. Перший варіант: промовляє слова та речення голосно і пошепки; дошкільнята слухають з заплющеними очима, а потім відтворюють почуте.
Добір слів до цієї вправи робиться заздалегідь з урахуванням таких вимог: значення слова має бути вже відоме дітям.
Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Оля, сам, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, сом, син).
Відповідно до вищезгаданих рекомендацій дітям можна запропонувати серію варіантів вправи “Вгадай, що я сказала”: 1, 2 - відтворення слів (речень), не схожих за звучанням, сприйнятих слухом і зором; 3, 4 - відтворення слів (речень), схожих за звучанням, сприйнятих слухом і зором; 5 - відтворення слів (речень), схожих і не схожих за звучанням, сприйнятих слухом і зором; 6, 7 - відтворення слів, речень, не схожих за звучанням, сприйнятих лише слухом; 8, 9 - відтворення слів (речень), схожих за звучанням, сприйнятих лише слухом; 10- відтворення слів, речень, схожих за звучанням, сприйнятих лише слухом.
Вихователь, проконсультувавшись з логопедом вирішує, скільки разів повторювати з дітьми ту чи іншу вправу, виходячи з якості її виконання: проводить 2-3 рази протягом тижня з усіма дітьми або ж, у разі потреби, з невеликими підгрупами.
Для вироблення у дошкільнят уміння слухати і запам’ятовувати почуте доцільна гра “Запам’ятай слова” (з картинками або дрібними іграшками). На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Вихователь пропонує послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
Для розвитку слухового сприймання необхідно використовувати різноманітні прийоми. Дуже велике значення для дітей молодшого дошкільного віку має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них вихователь пропонує дітям сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Робота вихователя групи для дітей з загальним недорозвитком мовлення повинна бути нерозривно пов’язана з роботою логопеда. Ця робота має бути систематичною та узгодженою. Саме за таких умов співпраці логопеда та вихователя начально-корекційна робота з дітьми ЗНМ буде повноцінною.