CЛОВНИК ЛОГОПЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Автоматизація звуку - один з етапів корекції неправильної звуковимови. Проводиться після постановки звуку. Правильна вимова звуку закріплюється в складах, словах, фразах, самостійному мовленні шляхом частого повторення і застосування спеціальних вправ.

 

Аграмматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.

 

Алалія – відсутність чи недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Розрізняють моторні і сенсорні алалії.

 

Амімія - відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах і паралічах.

 

Артикуляція – діяльність мовних органів, зв'язана з промовлянням звуків мови та різних їх комплексів, що складають склади, слова.

 

Артикуляційна гімнастика - підготовчі вправи, метою яких є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.

 

Аутизм - замкнутість, відстороненність від реального світу, занурення у світ власних внутрішніх переживань.

 

Афазія – повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

 

Афонія – повна відсутність голосу.

 

Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.

 

Гаммацизм – недолік вимови звуків г, гў.

 

Дисграфія – порушення процесу письма.

 

Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженній інервації мовного апарату.

 

Дислексія - порушення процесу читання.

 

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.

 

Заікання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.

 

Каппацизм – недолік вимови звуків к, кў.

 

Контамінація - помилкове відтворення слів, що полягає в об'єднанні в одне слово складів, що відносяться до різних слів.

 

Корекція – педагогічний та лікувальний вплив, спрямований на подолання вад у розвитку дитини.

 

Логопедія – наука про порушення мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального навчання і виховання.

 

Ламбдацизм – неправильна вимова звуків л, лў.

 

Мутизм – припинення мовного спілкування з оточуючими внаслідок психічної травми.

 

Недорозвинення мовлення – якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.

 

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.

 

Парафазія – порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків чи слів в усному і письмовому мовленні (заміна звуків, заміна слів близькими за звучанням або за змістом).

 

Розпад мовлення – втрата вже сформованих мовних навичок і комунікативних умінь внаслідок локальних уражень мозку.

 

Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.

 

Ротацизм – неправильна вимова звуків р, рў.

 

Сигматизм – неправильна вимови свистячих і шиплячих звуків.

 

Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.

 

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ) – порушення процесів формування вимовної сторони мовлення в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем.

 

Эхолалія – автоматичне повторення слів слідом за їхнім відтворенням.